Що не так

За один стрибок кенгуру долають до дев'яти метрів, а стрибати вони можуть годинами. Розрахунки показують, що така стрибучість вимагає мінімум в 10 разів більше енергії, ніж звірі отримують з їжі.

Насправді

Пружні сухожилля в задніх кінцівках запасають до 70% енергії для стрибка. Крім того, завдання відштовхнути тіло від землі значно полегшується за рахунок компенсаторних рухів різних частин тіла кенгуру, в першу чергу хвоста і голови. Прості розрахунки, які передбачають, що кенгуру - щось на зразок мішка з картоплею, який потрібно піднімати і опускати на землю, не включають всі ці фактори.